Юридичні консультації

Prev Next
 

ФІЗИК-АТОМНИК

ФІЗИК-АТОМНИК
Історія професії
Ядерна (атомна) фізика - розділ фізики, який вивчає структуру і властивості атомних ядер і їхні перетворення - радіоактивний розпад, розподіл ядер, ядерні реакції.
Вже у 1896 році А. Беккерель відкрив явище радіоактивності. А у період з 1911 по 1932 рік було встановлено таке:
    - у центрі атома розташоване важке позитивно заряджене ядро малого порівняно з атомом розміру, у якому зосереджена майже вся маса атома;
    - атомне ядро складається з протонів і нейтронів.
У 1935 році запропонована ідея ядерних сил, що утримують ці частки у ядрі.
Надалі в ядерній фізиці визначилося кілька напрямків: фізика ядерних реакцій, нейтронна фізика, ядерна спектроскопія тощо; у самостійні розділи виділилися фізика елементарних часток, фізика і техніка прискорювачів заряджених часток. Вивчення розподілу ядер у 1940-1950-х роках призвело до відкриття ланцюгових реакцій розподілу ядер урану, створення ядерних реакторів (Е. Ферми. 1942), ядерної енергетики і ядерної зброї. Було відкрито також термоядерний синтез легких ядер у зорях, створена термоядерна зброя, почалися роботи зі здійснення керованого термоядерного синтезу. Результати і методи дослідження ядерної фізики набули застосування як в інших галузях фізики, так і в хімії, біології, геології, техніці, медицині тощо.
Розвиток ядерної фізики призвів до необхідності вирішення проблем, пов'язаних із впливом радіації на природне середовище і людину, похованням ядерних відходів тощо, що стимулювало розвиток різних професій, у тому числі і тієї, котра отримала назву "фізик-ядерник".
Домінуючі види діяльності:
    - обслуговування реакторних залів;
    - зняття показів приладів, розташованих на реакторах;
    - на основі отриманих даних винесення висновків про стан атомного реактора;
    - у разі потреби запуск і перезавантаження атомного реактора.
Риси, що забезпечують успішність виконання професійної діяльності:
Здібності:
    - аналітичні здібності (уміння отримувати й обробляти потрібну інформацію, оцінювати, порівнювати і засвоювати її);
    - схильність до раціонального, логічного аналізу;
    - математичні здібності;
    - аналітичні здібності;
    - гарний розвиток мнемонічних здібностей (довгострокова і короткочасна пам'ять);
    - високий рівень концентрації уваги (здатність зосереджуватися на одному предметі чи виді діяльності протягом тривалого часу).
Особистісні риси, інтереси і схильності:
    - схильність до науково-дослідної діяльності;
    - самоорганізованість;
    - допитливість;
    - відповідальність;
    - самостійність;
    - емоційна стійкість;
    - схильність до аналізу;
    - прагнення до подолання помилок;
    - уміння зберігати таємницю;
    - розвита інтуїція (уміння робити правильні висновки з недостатньої кількості даних).
Риси, що перешкоджають ефективності професійної діяльності:
    - нерозвиненість аналітичного мислення і математичних здібностей;
    - неорганізованість, невміння сконцентруватися на розв'язуваній задачі;
    - нераціональність, необережність, необачність;
    - емоційна нестійкість;
    - невміння зберігати таємницю.
Сфера застосування професійних знань:
    - наукомісткі виробництва (атомні електростанції);
    - лабораторії при науково-дослідних інститутах і академіях наук;
    - освітні установи (вузи).